Вчора, 22 квітня було поховано нашого побратима - 21-річного українського націоналіста Максима Чайку, котрого було вбито в Одесі в сутичці з "антифашистами". Тіло Максима навіки стало невід'ємною частиною Землі, на якій він жив і за яку боровся.

На похоронах було дуже багато людей як з самої Одеси так і зі всієї України. На прохання мами Максима всі підходили спочатку до їхнього будинку - вона хотіла бачити, що у Максима було багато друзів.

На місце, де помер Максим, за словами місцевих жителів, весь час приходять нові і нові групи людей.

Людей було настільки багато, що багатьом довелося їхати на місце поховання самим, тому що місць в автобусах не вистачало.

Кожен мав змогу попрощатися із побратимом, другом, сином, братом проводжаючи його в останій шлях. Ніхто не міг стримувати сум і сльози.

До труни Максимові поклали жовто-блакитний прапор та стяг із Ідеєю Nації, за яку він віддав своє життя.

Також у Донецьку був проведений марш пам'яті Максима Чайки на якому були присутні багато людей із Донецька та Донеччини. (Світлини: 1, 2, 3)

УКРАЇНО, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти все життя моє, бо Ти все моє щастя.

Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінгірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Nації, Української Nаціональної Революції - полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, і тисяч інших незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком поховані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних чинів. В чинах тих хай знайду я смерть солодку, смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ І СОБОРНА!